Я іду, а навколо - нікого.
Тільки холод і морок нічний.
А молитви до Бога німого
Вже не чутно. Думок скорбних рій
Полонив бідну голову звично
І гуде, і роїться у ній.
Та невже я блукатиму вічно
У пітьмі й холоднечі нічній?
Де тут вихід? Де світло спасіння?
Не знайду шлях із пекла ніяк.
Та чи вистачить в мене терпіння
Відшукати Господній маяк?
Я іду і густішає морок.
У зневірі бреду абияк.
Скутий розпачем, тугою мозок.
Рій думок не вгамую однак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2024
автор: Leskiv