За ним – Україна
Він бачив війну в обличчя
Не раз і не два – роки.
Там смерть у безсмертя кличе,
Та згоди не дав поки,
Адже за ним – Україна,
Для нього вона – свята,
Геть змучена, у руїнах.
Її не віддасть катам.
Вона ж його теж спита:
«Чи все ти зробив, що маєш
Зробити, щоб я жила?
Чи вдома в теплі дрімаєш –
Не борешся проти зла?
Чи віри ти не утратив
Ще у переможний день?
Ти мусиш орду скарати.
Війна – це не гра у карти,
Де козир не підведе?
Війна – це випробування
Для кожного і для всіх,
Це втрати і здобування,
Це сльози й дитячий сміх.
Війна – це молитва мами
І батькова сивина,
Це смерть і вогню цунамі,
Для світу – чергова драма.
Підступна завжди вона.
Війна – це народне горе –
Трагедія вікова,
Де сліз надглибоке море,
Що їх пролила вдова».
Він бачив війну в обличчя,
На ній чоловік – роки…
Там смерть у безсмертя кличе…
Упали уже полки…
Він згоди не дав поки!
21.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2024
автор: Ганна Верес