Ось, тепер вже не тільки стіни,
Які незмінно, а навіть сни
Тиснуть. І віри в зміни
Уже немає. Нема й весни.
Є тільки сором за те, що я не...
Є тільки сором, і сипле сніг.
А я блукаю, байдужо-п"яний,
блукаю й знаю, що я не з тих.
І тихо-тихо в мені, аж темно.
І тілу байдуже, де піти.
Лиш тільки в серці є щось приємне,
Маленьке й рідне, як слово "Ти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101261
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2008
автор: женя стінкі