ДВІ САМОТНОСТІ
Вони стоять безмовно, десь біля вікна,
вдивляються у темінь запітнілих стекол.
Їх тінь в вікні завжди лише одна,
так як живуть один від одного далеко.
О, дві самотності! З безсоння уночі
милуються всякчас чаклунствами довкілля.
Їм коротати б дні обом біля свічі,
і звеселяти душі ніжним божевіллям.
Але фігури, ледь прилипнувши до скла,
думки порожні випроваджують у вічність.
Свій світ відображають в різних дзеркалах,
викохують незнану голубину ніжність…
Дві різні повісті, неписаний роман,
на склі малюнок, що розлуки почерк виткав.
Це звичне існування – міф, самообман
для двох людей, котрих щоніч ховають вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2024
автор: Полісянка