Душу огортає щем
Літа мої у сніп тугий зібрались,
Де ружею дитинство відцвіло,
Де і любов жила, і тиха радість,
А в серденько мале вросло село.
Радів там став вітрам і хвилеграям,
В нім верби мили бороди свої,
Стрункі тополі небо підпирали,
Садочки чарували солов’ї.
Волошки у житах цвіли так рясно,
Що заздрила їм неба голубінь,
Аж поки сонця промінь не погасне
І ніч покличе спати голубів.
І хоч доріг подолано немало,
Та пам’ять все надійно береже,
Життя своє таким, як є, сприймаю,
Хоч душу огортає ніжний щем.
14.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2024
автор: Ганна Верес