Давно немає звістки, думки - у горлі кістка. Обличчя зеленіє, душенька знемагає. Здавалось, що вона, ось-ось зовсім зімліє, своє єство втрачає.
Башку ніби зірвало, по хаті залунало,- Ах ти рашистська погань!
Думки неначе повінь. Ой справитися важко, прийнять занадто тяжко.
Думки- цунамі в морі, народ бажає волі.
Війна в країні, померкли зорі....
Клятущий зупинися! Водою освятися!
Може чумна душа, чи міль, чи ти окурок?!Хай спиниться ваш нелюд, при*урок!
З ким їсть,чи п’є, він за столом, а до нас знов, смерть йде селом.
Привезли двох синочків, лежать поміж віночків. Довкола ріки сліз, ридання, душа у небаса зарання... злетіла ввись, лишила тіло. А вони ж любі, боролись сміло. За все село, за всю родину, за рідну землю, неньку- Україну.
Спинися звіре- ненажера! Хай забере тебе х*лера!
Ой, Боже –Боже, прости, я кляну. Благаю Отче – зупини війну!
Комусь Великдень, а комусь жура, горе. Смуток і біль, страждань ціле море.
Морські Боги, до вас молюсь, прошу змийте р*шу. Та дайте Україні - долю квітучу, кращу!
Давно немає звістки, мов буревій заліз у мізки. А чи отримає вона СМС?
Чи у вікно, пташка сповістить про смерть....
06.05.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Ніна Незламна