Входжу в сад квітучий, в хмару яблуневу,
що рожевим квітом яро пломенить…
Запущу у серце цю красу квітневу
та відкрию душу яблуням на мить.
В квіти зазирну їх, слідом за бджолою, ‒
знайдемо глибоко некта́ри смачні,
хай несе у вулик ласощі розвою,
хай меди сховає в соти запашні…
Я ж чекаю нині у весняні зливи,
сад аби до літа полетів вперед,
щоб любов зродилась в яблучні розливи,
щоб така ж солодка визріла, мов мед.
Вірю, що вже зараз яблуневі хмари
розплескають дивні чари і для нас,
звабою та медом в місяці нектарні,
в яблука дозрілі, що освятить Спас.
©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Hmelyar