/терцина/
У степу, розпеченім до краю,
різнотрав’я змучене, безсиле
на яскравім сонці догоряє.
А будяк – несхитні квіти вкрили:
притаманна міць чортополоху,
стійкість, впертість і голки, як шило.
Аристократичний? Анітрохи!
Де шляхетність, ґрація і врода
у хребта відлюдного, сухого?
Сонцежар і вітер не зашкодять,
бо колючка дивну має впертість:
Самота – не вирок, а свобода.
Проростає у безводній тверді,
в реп’яхах – затято-непохитна,
Не для неї бесіди відверті.
Межи скрут і бід ефектно квітне,
в’їдлива, дошкульна, неконтактна.
Має квітка степу* своєрідний
нешаблонний, вщипливий характер.
*будяк, чортополох, колючка, татарник, реп’ях
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Білоозерянська Чайка