Любов буває різна : неминуча,
Буває, що і омине на жаль.
Вона ж для мене скрипка неприручена,
А я її всевідданий скрипаль.
Які у неї є чарівні звуки!
Що можуть підкоритись лиш перстам.
Є музика любові, - що за мука
Вивчати ту науку сам на сам.
Любов, здалось, зі мною так споріднена,
Немов в сорочці, з нею народивсь.
Всі їй співали і співають гімни,
І я співаю зараз, як колись.
Вона відчує музику й молитви,
Де несумісні лицемірство й фальш.
Вона лиш обирає душу світлу,
Любов - вона Весняний вічний вальс!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Рунельо Вахейко