Розтоптана душа її війною
Й постійно серце тисне і щемить,
Бо сам на сам залишена з бідою:
В могилі син ріднесенький лежить.
Він на щиті вернувся з поля битви
У рідний дім, де вся його рідня…
Тепер лиш вітром сльози мамі витре,
Пригорне ним: і жінку, і дитя.
І мати безнадійно все чекає...
Хоч знає і не вірить у дива.
Бо поховала сина - вже немає...
Проте змиритись з смертю не змогла.
Й синочка в небо все не відпускає...
Бо як без нього буде далі жить...
І в Україні ще війна триває...
Й за сина оркам треба відомстить.
Хоч горе їй здоров'я надломило,
Але навколішки поставить не змогло.
Заради сина вистачить їй сили:
Все мати стерпить, щоб там не було...
Бо треба до кінця пройти дорогу,
Якою син йшов землю захищать,
Зустріти довгождану перемогу
Й Героїв у пошані величать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2024
автор: Ольга Калина