ГУМОР. Як пекли ми з коханою …

       Як  пекли  ми  з  коханою  Великодні  паски,
нам  муки  забракло  трішки  й  дріжджів  до  закваски.
Я  пішов  до  магазину  й  Бровко    пес  за  мною.
Хто  б  там  думав,  в  магазині  ж  пахне  ковбасою!
Дарка  –  мила  продавчиня,  підколоті  губи.
Щебетала,  реготала  на  всі  свої  зуби.
Жінки  жваво  гомоніли  про  паски,  салати.
Соромили,  хто  пив  пиво,  і  гнали  до  хати.
Піст  то  піст!    До  Великодня  рукою  подати.
Плащаниця  з  перегаром.  Де  таке  видати!
Ніж  так  пити,  краще  гроші  на  дрони  пустити.
Йти  до  церкви  й  перемоги  у  Бога  просити.
Зав’язалась  суперечка,  забули  про  Бога.
Де  Залужний?  Фронт  без  нього  –  до  пекла  дорога.
Без  патронів    хлопці  голі  сидять  у  болоті.
А  мажори  в  ресторанах.  Ото  цирк  на  дроті!
Повтікали  ,  бо  багаті.  А  бідному    гнити?
Де  Зеленськи?!  Він  продався!  І  що  з  тим  робити?
Черга  щиро  вболівала  що  кому  робити.
Дехто  навіть  встиг  забути,  що  хотів  купити.
Бровко,  пес  мій,  у  підсобці  за  ящик  сховався.
І  тихенько  до  відвалу  ковбаси  напхався.
Понадкушував,  бо  ж  пробу  теж  знімати  треба.
Кусень  сала  не  доніс,  кинув  просто  неба.
Кляли  Бровка  всім  селом.  Він  сидів  у  буді.
Й  певно  думав  старий  пес  «ОХ,  дурні  ж  ви  люди!»
Піст  то  піст!  Чого  клястИ?  І  чого  кричати?
Той  найбільше  виграє,  хто  вміє  мовчати!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2024
автор: Голубочка