Он бузьки прилетіли до гнізда –
Про дитинчат клопочуться завзято.
А в нас біда, лелеченьки, біда…
Дитинка, знай, лепоче: «Тато, тато…»,
А тато не прийде, не прилетить –
Той східний вирій був йому останній –
Ні на хвилиноньку, ані на мить.
У тиші ранив душу голос ранній:
«Наш побратим, на жаль, пробачте, вже…».
І враз слова поглинула безодня.
Лиш думка: може, горе це чуже,
А, може, відвела рука Господня…
А, може… Ні!.. Дитинка – сирота?..
Дружина ж як? І мати як без сина?
«Та… тато, тато, тато, тато, та…», –
Спросоння кличе дівчинка-дитина.
І де ж знайти надійне опертя́,
Щоб рівновагу зберегти родині?
А ви, лелеки – символи життя,
Міцні будуйте гнізда в Україні!
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2024
автор: Галина Брич