Усі колись ми вийшли з лона нені.
В усіх нас її подих на легенях.
Всі чули ми науку мами, казку,
Її турботу відчували, ласку.
Усіх нас мами вивели у люди.
Силу вливали в жили, віру в груди,
Крила латати нам допомагали,
Коли ми їх у вільнім леті рвали.
Тож привітаймо мам із їхнім святом
І побажаймо їм добра багато.
Сум з їхніх дум любов’ю проженімо,
Увагою своєю огорнімо.
Нехай відчують неньки нашу шану.
Хай радість з їхніх душ заб’є фонтаном
В цей час війни зловісний, яка ранить,
Перекриває звичним добам крани,
Червоним, чорним пише свої драми
І біль з тривог плете для тої мами,
В якої син у ЗСУ воює
Й списи війни в своєму тілі чує.
Біль у тієї нені – і горою,
В якої син упав на полі бою,
Немов косою скошена травиця,
Й увись злетів, до неба, наче птиця.
Мамам таким вклонімося доземно.
Хай силу Бог дарує їм щоденно.
Їх діти захищали душу волі,
Усіх нас, наші верби і тополі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)