Збирає сонце пальці позолочені у жменю,
Погладивши при заході смарагдову долину,
Розшиту квітами, ховає ніжно у кишеню,
Присівши за горою, губиться, укравши днину.
Звиваються вужами розпростерті світлотіні,
Перетворившись у густий, тягучий морок-йогурт,
Опущена пітьма з туманом разом у сплетінні,
Затягує думки в журливий та імлистий омут.
Простори зоряні умиються з роси сльозою,
Удари серця відчуваю у долині часу.
Крутливий, невгомонний вітер не дає спокою -
Затихне смирно перед атмосферною грозою.
Світанок переборе сум - наповнить світлом чашу.
Я й досі подумки шукаю тінь вечірню Вашу.
8-10 Травня , 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2024
автор: Lana P.