Нове кажуть хтось відкрив,
В космос двері відтворив.
Ти в це віриш?
Всіх навчать, як і що тут підмінять.
Картини всесвіту міняють.
Істину у млі ховають.
Труди роками знов друкують,
У божевільню всі прямують.
А все не так було і є.
Падіння було, є й буде.
Усе твердіє, ми тупієм,
Матерізації - не мрії.
З всіх тіл одне лиш відчуваєм,
Все заблоковано -
Ми знаєм.
А нам і добре,
Всі ж такі.
Усі давно у цій тюрмі.
В скількох дітей слуху нема?
Навіщо він,
А розум є?
Й його нема.
Без нього краще -
Кожен зна.
Горе ж людям від ума.
Наркобарон, прислуга, храм.
Усі під кайфом,
То є жуть, але на диво - ще живуть.
А ось на тих ти подивись.
Страждань всі хочуть
Як колись.
Самі, самі вже запряглись.
Бен Джонсон
[b]Пісочний годинник (мій переклад)[/b]
Розгляньте цю порошинку в посудині,
яку переміщують Піщинки:
Чи можете ви повірити, що це тіло
Того, хто кохав;
І в полум'ї коханки, граючи, як метелик,
Був перетворений на попіл її поглядом:
Так, і в смерті, як і в житті, не досяг успіху,
щоб це було зрозуміло,
Навіть прах закоханих не знаходить спокою.
13.05.2024
[b]Песочные часы ( мой перевод)[/b]
Рассмотрите эту пылинку в сосуде,
Перемещаемую песчинками:
Можете ли вы поверить, что это тело
Того, кто любил;
И в пламени любовницы, играя, как бабочка,
Был превращен в пепел ее взглядом:
Да, и в смерти, как и в жизни, не преуспел,
чтобы это было понятно,
Даже прах влюбленных не находит покоя.
* [quote]Песо́чные часы́ — простейшее устройство для отсчёта промежутков времени, состоящее из двух прозрачных сосудов, соединённых узкой горловиной, один из которых частично заполнен песком. [/quote]
Оригинал:
Ben Jonson
The Hour Glass
Consider this small dust, here in the glass,
By atoms mov’d:
Could you believe that this the body was
Of one that lov’d;
And in his mistress’ flame playing like a fly,
Was turned to cinders by her eye:
Yes; and in death, as life unblest,
To have’t exprest,
Even ashes of lovers find no rest.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2024
автор: oreol