[i]Кінець покаже, як ламати сяйво...[/i]
Вона була з ним, але надто самотня...
Біль перевалами канув у час.
Падали небо і чиста безодня,
Аби заблукати у сірості мас.
Падали тіні в піщано-заметах,
Вода розбивала останні сліди.
Він і вона ще були у тенетах
Вечірньої втоми й ранко́во-імли.
Вільно і мов на руїнах чекали...
Він і не слухав, лише обіймав.
Так беззмістовно усе і ховали...
Пологістю рани безлюдій вщухав...
У моря глибини вдивлялась непевно,
Він у небесся ізточував день.
Попереду - берег і все надаремно:
Вони розіб'ю́ться, у ті́ні морель...
09.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2024
автор: Сара Ґоллард