Час іде, і тисячі доріг
По землі ведуть до небокраю.
Тут початок мій і оберіг,
Тут мій дім, який я пам'ятаю.
Стежечка рум'янком заросла,
Споришами встелена дорога.
Тут недавно матінка жила,
А тепер полинула до Бога.
Вірю, мамо, ви тепер в раю,
Добре там вам - затишно і тепло.
Витре Бог колись сльозу й мою,
Втішить душу, що пізнала пекло.
З неба видно всю оцю красу,
Що весна щороку у простеляє.
Квіточку вам, мамо, принесу,
І печаль, яка кінця не має...
Бо без вас так сумно на землі,
Навіть сонце не яскраво світить...
... Хай летять над полем журавлі,
І несуть до вас мої привіти.
12/05/2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2024
автор: majra