Самотній Мрійник

[i]Пуста  моя  стеля
Що  грає  зі  злими  язиками.
Ти  і  є  моя  стеля
Обвінчена  полум'ям  кривавим.

Самотньо  без  тебе
Ти  той  хто  давав  надію.
Але  самотня  весна
Все  вирішує  сама.

Ти  мій  сенс  життя
В  якому  загублена  правда.
Я  живу  в  мріях  мрійника
А  ти  не  знаєш  як  мене  звати.

Твоя  творчість  затягує  в  пітьму
З  якої  вилізти  важко.
Ти  і  є  моя  стеля
І  вище  я  не  годна  забратись.

Ти  навіть  не  знаєш  мене
Від  тебе  всі  шаленіють.
Але  для  мене  ввжаєшся  ти
Самою  дорогою  в  прірву.
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: Тьмяний Багнет