у ранку золотім…

Ось-ось  нарешті  відлік  знову  став,
По  пояс  жито  й  плечі  молочаю  -
Мене  сторічна  жаба  привічає
В  червневій  глушині  густих  отав.
«Так  пізно…-  каже,…не  приносять  в  дім…»,
Шукаючи  притулку  й  виправдання,
Ховаюсь  я  від  дикого  бажання
Назавжди  зникнути  у  ранку  золотім…

P.S.
https://www.youtube.com/watch?v=mNMzvIl3Tqg

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: bloodredthorn