-Привіт, Серденько... я тебе кохаю...
-Привіт... Ти пізно дзвониш... -ти зітхаєш.
-Поговорімо, поки у безкраї,
Не загубилися мої Світи?..
Я світ не знав - я бавився тобою
Та захлинався від жаги-любові...
Та зараз захлинаюся від болю...
-Коханий, чому? Чом "було"?.. Де ти?..
-Моє ти Серце, тисячі пробачень!..
Моя Жага, себе не звинувачуй,
У марних почуттях себе не втрачуй -
Остання мить... Останні в ній слова...
Моє Життя, я Там, та я з тобою...
Запам'ятав цей світ в твоїй любові...
Запам'ятав його без лиха й болі...
Весь світ з тобою... Та Світів є два...
...Вона в сльозах:
-Та не ґлузуй, коханий... -
Та впала непритомна...
Свіжий ранок
Проліз у шибку - засірів світанок...
Її таку на ліжку і застав...
Роздерла очі... "Сон?.. Ні... Мабуть... Може
То серце за коханого тривожить..?"
Підбігла в двір, до сітки-огорожі,
Відчула - й серця стукіт перестав...
Стояв... Не він, ні... Просто так, хлопчина...
Волосся сиве, сіро під очима...
В костюмі-"гірці", торба за плечима
Й... вологі очі...
"Може що болить?.."-
Собі сказала... А сама, як морок...
А він:
"Пробачте... Оточив нас ворог...
Було їх, мабуть, чоловік за сорок,
А ми із ним - удвох... Та лише мить...
Неначе звірі здичавілі бились...
Підмогу звали й Господу молились....
І хлопці підійшли... Від куль закрились
Ми з ним на нашій рятівній "броні",
Та... Куля все ж його дістала... потім...
Там клятий снайпер десь сидів у дзоті,
А танк звернув на ліво в повороті...
Пробачте, що та куля не мені...
Пробачте, що живий... а він не з Вами...
Пробачте, що картатимусь роками..."
...Вона зомліла... Захитались плями
Та світ зненацька вивернув з-під ніг,
Як щойно душу виривав та серце...
Вона упала, скошене стебельце,
З очей самі, неначе два джерельця,
Лилися сльози... "Але як він міг?!.
Та ж він дзвонив!.. Та ж він казав!.." ...Та марно...
Відразу ж Світ навіки стане хмарним,
Зсивіли очі, вмить чоло безбарвне
Та зморшки вмить прорізали вуста.
Пішла... Вже не дівчина... вже примара...
Стара, як світ, важка, неначе хмара...
"Мабуть за щастя так настигла кара..."
Стара... бездушна... квола та... пуста...
2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: Володимир Науменко