Земле моя рідна! Україно, краса мила!
Чорні круки в високості -
Суне вража сила.
Весна весну заступає умиту сльозою.
Одинадцята в рахунку -
В битві із ордою.
Рік за роком за свободу йде війна й за волю.
Не одна дитина стала
На вік сиротою.
Не одна родина в горі весну зустрічає,
Лиш із гаю соловейко
Співом розважає.
Та ще сонечко із неба пестить усі рани,
Правда, важко щось шукати,
Коли війна, прани.
Тисне груди біль глибинний, серце у тривозі.
Дай нам захист, Божа сила,
Вдома хто й в дорозі!
14.05.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: Валентина Ланевич