Коли зайдете в мою душу, як у храм ,
Щоб від спраги напитись живої водиці .
То шукайте не крам, а скарб для душі там,
Щоб душа розправила крила немов птиця.
Душі не потрібно золото і срібло,
А лиш ,щоб відчути земне тепло із небес.
Щоб в грудях була гармонія і світло,
Щоб у втомленому тілі - святий дух воскрес.
Королева не вічно сидить на троні
І не завжди носить корону на голові.
Люд не завжди клониться - царській іконі
І красить не лице, а заслуги бойові.
А крутий привик в **дамках**,** тузах** ходити,
І не бачить навкруги нікого тільки я.
Прагне слави, гроші ,щоб розкішно жити
І завжди вперед просуває своє дитя.
Можна почепити золоті медалі,
Купити тепленьке місце при царськім дворі.
Закласти алмазну корону , коралі,
І дивитись на всіх зверхньо, зухвало в добрі.
А Скупий любить темряву, а не світло
Хоче, щоб манна падала йому із неба.
Летить за марою, як шалений вітер...
Все мало йому, хоче купити пів неба.
А можна здобути три вищі освіти,
Мати мерседеси, літаки та кораблі.
І , як білий ведмідь у берлозі жити
Літати у космос , не ходити по землі.
Пам'ятай, де б не був ти на білім світі,
Не переходь межу, будь людиною завжди!
Вчись , трудись, сій зерно, зрости колос в житі...
І пожинай на своїм полі - свої труди.
Коли зайдете в мою душу, як у храм
В мовчані поклоніться небесній іконі .
Мій Всесвіт нахилить пречисте небо там
Насіє ясних зірок у ваші долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2024
автор: Чайківчанка