Застій, стагнація,
В оковах нація.
Жили ж прекрасно
Та не довго.
Перебудова.
Рік чи два?
Віка, десятиріччя.
З економічно розвинутих
В повну розруху.
А пишемо, пишемо...
Вянуть аж вуха.
Жили прекрасно в тім застої,
В мирі, дружбі,
Без війни.
Війною марять вороги.
Розділи, страви,
Зароби!
Колонії, колонії...
І вони...
Піраміди...
Гроби.
[b]Криша поїде, криша приїде.[/b]
Війна.
Кришують.
Всюди п'ють.
Нормальним людям ...
спокійно....
випити ... дадуть?
Не п'ю.
Та як дивитися...
На цю... ******.
Слів нема.
Війна.
[b]Служіть[/b]
-У світі паразитів
Нам призначено всім жити?
-Ні.
-Служити.
-Так, служити, в світі підлих паразитів.
-Види зникають?
-Їх поступово просто ж вбивають.
-Паратизм.
-Патріотизм.
Суть наче різна.
Ціль одна ж.
Служити Богу та еліті.
Муки, біль...
І це терпіти.
На тому світі.
Там десь жити.
Тут - служити.
[b]И такое видали[/b]
Инородное тело
Вводят внутрь.
Это жуть.
Добровольно-принудительно.
Как же это омерзительно.
Кто не бухал -
Тех уже нет.
Врубили темный
Сразу свет.
Добровольно-принудительно.
Как же это изнурительно.
Мир давно сошел с ума.
А для бедных-
Он тюрьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2024
автор: oreol