Ми все іще люди-солдати яких розкидало по світу
І ще закриваєм гельштати сфальшованого заповіту
Так хочеться ставити крапку, де можна поставити кому
Сказати нарешті правду й причину знайти у всьому
Ми ставимо власні кордони в яких нас ніхто не тримає
І граємо в ігри без правил у котрих фіналу немає
А поряд стоять ляльководи - дозорчі епічної сцени
І пишуть кривавий сценарій в сувій світової поеми
Живемо ми в світі рулетки, де тільки червоне та чорне
Гравці нам малюють віньєтку на тюрму гидку і потворну
Де люди як цілі у тирах, для виродків з вражого боку
Ховаються ниць по квартирах під звуки ракетного року
Ми вирвемось скоро з неволі залізної вражої клітки
Вже вщент заіржавіли грати оманливої решітки
Я знаю розвіються шори і звільняться думки з полону
Бо люди зі сталі тримають кордону тяжку оборону
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2024
автор: Velychanska