"Пропав синок мій, безвісті пропав,
Можливо він потрапив у полон,
Там беззаконня, - це у них закон"-
Сусід про наболіле розказав.
Я співчував: "Що ж, шанси є завжди
В обставині, здавалось б непростій,
А жити неможливо без надій."
Ой, натворили нелюди біди.
Сусіда постать згорблену стрічав,
Неначе смутку він тягар носив,
Віталися, як завжди зазвичай,
Розпитувать не вистачало сил,
Йому нелегко, все я помічав.
Є безперечно істини прості, -
У кожного тягар свій у житті.
Не зможе зняти твій тягар отой,
Мабуть, ні друг, ні лікар, ні герой.
І пережити все самому треба
Молити Бога, сподіватися на себе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2024
автор: Рунельо Вахейко