Жар з безодні

Не  кохай  в  моїм  серці  вогні,
світанкову  зорю  не  чекай,
В  вир  за  обрій  летять  журавлі,
де  бурхливо  стріча  небокрай.

Наша  вічність  -  повінь  розмов,
вертикальні  ідуть  дощі,
Безліч  дотиків  слів,  агов...
Поцілуй  же  мене,  мерщій..

Не  кохай  мене  лиш  за  ніч,
жар  з  безодні,  як  диво  сприймай
Помовчи  любов,  віч-на-віч...
Ти  світанок  мій,  мій  небокрай.
 2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2024
автор: Каа3003