Є окуляри чорні, а є рожеві
Є ,щоб бачити світ - писати, читати.
Захищають від спалахів променевих
Ховають настрій ,щоб стиль свій тримати.
Окуляри пасують для личка, краси,
І захищають від сонця зіниці.
Коли сонячні дні, та у важкі часи,
Як ллє море сліз серце молодиці.
Щасливі носять рожеві окуляри,
Щоб бачить небо голубе крізь скельця.
Як білі голуби літають за хмари
Купаються в океані - озерцях.
Чорні окуляри носять дяді круті,
Бояться подивитись в очі світу.
Вони літають, як орли на висоті...
Не чують тверді землі - пишноцвіту.
Ще чорні окуляри носять в скорботі,
Коли на твоїх очах сльоза блищить.
Коли звучить музика в мінорній ноті
Ти слухаєш голос небес - у цю мить.
Ти - питаєш ,чому ходжу в окулярах?...
Я втратила зір, не бачу синю даль.
Я шукаю пташечку милу на хмарах,
Щоб пером розвіяти журбу, печаль.
Є окуляри для шарму, краси, моди,
Щоб бачити у горах, як блищить сніг.
Для зору писати ліричні вірші, оди...
І милуватись сонечком край доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2024
автор: Чайківчанка