Усоте упасти, піднятись в сто перше,
Всі думки, образи покинути геть.
Натягнуті нерви, не робиться легше…
І душу заповнили сумніви вщерть.
"Давай же, ти зможеш, бери себе в руки!"
Кричить моє его, штовхає вперед.
Мені не страшні вже прощання й розлука,
Та формула щастя – усе ще секрет.
Пройшла всі кармічні уроки, турботи -
Це ті, що залишили душу без сил.
Падіння нікчемні, рахуються зльоти,
Бо часто нас судять за розмахом крил.
Вставай же, здаватись тепер не на часі,
Хоч думок напруга постійно шкребе.
Ти маєш боротись за істинне щастя
І пік парадоксу – бороти себе...
16.05.2024
©Валерія Кропівна
Переклад власного твору https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948974
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2024
автор: Валерія Кропівна