Хороші генерали не воюють…
Чи владі перемога не потрібна?
Народу нашому дурню малюють…
Сліпий їх марафон і, навіть, бідний.
І я задумуюсь над тим питанням –
Хто радить пану Зе.. таке сьогодні?
Й він не задумуючись і без вагання
Підписує на місце «псів голодних…»
Які ще не кумекають в цій справі…
Чи все це робиться лиш для наживи?
Що діється, люди, у нас у державі?
Чи може хтось просто дуже ревнивий?
Чи все це Безуглої вигадка діє…
Яка на Залужного «лиє помиї…»
Його змушують покинути Київ…
А винуватець все арії піє…
Але вже не довго він буде співати
Пісні сонцесяйні самому собі
Згасне строк й не будуть його величати…
Тоді і розплата прийде за розбій.
Та ця клоунада так просто не піде.
Нарешті розкажуть нам правду за мить:
Що йде ще війна і у нас такі біди…
То ж треба нам всім по Конституції жить.
Змовчимо, простимо за усю ненасить…
За зраду Конституції України,
І нагло спечені на крові буржуїни.
О, як ви нам, повірте, надоїли –
Злодії, брехуни і торохтіли!!!
P.S. Щодо генералів… на «мій гострий…»
Тут діяв й діє непереможний страх.
1.05.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2024
автор: Василь Дальнич