[i]На човні він стояв, сумний моряк,
Завжди в очах туга та смуток чак.
Та в останній мить, коли море лютувало,
Він заспівав пісню, що серце розтануло.
Про вельветові айстри він співав з вогнем,
Про світлі дні і те, що пройшло навколем.
Його голос линув серед хвиль глибоких,
Неначе мить забута, чарівна й світла[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2024
автор: Тьмяний Багнет