І віддавши творцям свої сльози, отям,
Що нікчемні слова вже нічого не варті.
Твоє серце давно не радіє гостям
І вбачає ворожість у кожному жарті.
Хай болить, щоб ти знала, що й досі жива
І хаосу минулого не віддамо ми,
Хоч наш мозок частенько усе забува,
І приймає поразки, немов аксіоми.
Висихай і міцнішай, стискайся, і спи
У обіймах останньої метаморфози –
Стануть світлою твердю озера з рапи,
Коли випалиш сонцем своїм усі сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2024
автор: Ася Оксамитна