Таке не стримне моє життя,
Біжить стрімкіше нестримного вітру.
Я спішу, я спішу, а час мій нехотя
Скоріш біжить за годинникову стрілку.
І хочеться, одразу все збагнуть,
В шалених буднях, не чекати слави.
Чи можна мить життєву зупинить?
Щоб зрозуміть, чи шлях твій правий.
Хіба людське блаженство від потіх.
Чи щастя надають діаманти і сапфіри?
Коли фактично ти не вільний в них,
А душа не сповнена надії й віри.
Отак живемо в ілюзії надій,
Палац одному, а іншому хата.
Час покою вже сурмить, то зрозумій,
Що нажите і життя нічого не варте.
У світі живемо я і ти,
Сіймо нащадкам зерна доброти.
2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2024
автор: Сокол