Я з́авжди знаю, що кохана.
І цього вже нікому не відняти.
Немовби янголом оберігана.
Бо ти для мене янгол, Тато.
В часи вагання чи в гірку хвилину,
Коли зневіри біль по скронях,
Я завжди чулась мов перлина
В Твоїх натруджених долонях.
Безмежно вдячна тобі, Тато.
Бо якби доля нас додолу не хилила.
Я завжди вмітиму літати.
Це саме Ти подарував мої найперші крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2024
автор: Анна Лебідь