Невпинно всесвіт дивиться на нас
очима зоряних галактик.
Закреслює щоденно час
в житті людей маленький клаптик.
За розумінням власних сил
вдихнути прагну я дбайливо,
немов легкий космічний пил,
свій кожен день, що творить диво.
Контент харизми повсякчас
терпким зусиллям підживляю.
Ісусів щирий «Отче наш»
Шляхом Чумацьким проганяю.
Не звужуй, Господи, зіниць.
Про кожного ж Ти добре знаєш.
На когось дивишся сповна,
когось в - пів ока пропускаєш.
Одні метеликом з долонь
так легко до життя злітають.
А інших в задумі своїм
Твої долоні затискають.
В бажанні нового ривка
вмій наші слабкості прийняти.
Не відтинай у гніві дня.
Дозволь ще трішки політати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2024
автор: Голубочка