чий сміх заллє вогонь самопожертви
до пекла двері настіж_ ріж струну
коли ти і брехав, - брехав відверто
твій ворог вже в труні? - спали труну_
<
ковтав свинець несказаного слова
рвав павутину тисячі доріг
свідомості слизька першооснова
розтала в сяйві чорної зорі
<
залиті кров'ю сходи п'єдисталу,
ворони у блакиті, дзвонів ґвалт
німим прокляттям з присмаком металу
освячена одна з відбитих карт_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: Ки Ба 1