* * *
Ти мене читаєш мовчки від безсоння,
і в рядках вишукуєш про себе зміст.
Я ще бережу в архівах слів бездоння,
їх томи... і часом пробирає злість,
що не можу навіть читачам лишити,
видалити сил не вистачає теж,
бо вони, як діти мають право жити,
ми ж тоді в словах кохалися безмеж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: на манжетах вишиванки