Минулого тіні тривожать ще душу,
Та час невблаганний поглинув вже їх.
Чи сон недоречний твій спокій порушив?
Та він усього лише пам'яті міф.
А сонечко вранці сходитиме знову -
Є тільки сьогодні і тільки тепер!
Якщо усвідомлюєш світобудову,
Життя - це прямий особистий етер...
Буває в житті якось так, мимоволі,
Живеш, споглядаючи пройдений шлях.
З помилок і звершень складається доля,
Червоні вітрила на всіх кораблях!
Бракує майстерності лиш кермувати,
Як шторм розігрався на морі життя.
Добром цю майстерність потрібно назвати,
Без нього дорога пряма в небуття.
Між чорним і білим багато відтінків,
І сірих там більше аніж п'ятдесят.
Та ці кольори для вечірніх сутінків,
А барви веселки - життя пишний сад.
Тож варто за все це принести подяку
Творцю, який сущий любов і добро,
Як промені сонця розсіюють мряку,
Даруючи світло, життя і тепло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: Finist