Сядь під кущик, сірий заєць,
Світ величний тлі охопим,
Стебла смутку хай обліпить
Течія часу творіння,
Що несе туман бретонський,
Й клин панянок обіймає
Павутинням, мов вуаллю
Вдень у напрямку Флобера…
В ніч хрущі підхоплять фей
І наступить Теккерей,
Де з нуги масні факіри
Радо створять нам дітей,
Щоб шукали, наче ми,
Свята світлої пітьми.
Сірий заєць, що нам з того?
Шлях до раю вже за рогом !
Воша лізе по щоці.
Тане тля на язиці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: bloodredthorn