Мряки дощові приховують
пульсуючу радість смарагдових бескидів.
Похмурість світу просочується звідусіль,
котиться стежками,
оточує,
накриває.
І лише той, хто впокорює думки,
мов вітрильник - розбиті вітрила,
заглядає з тихою надією за бліду паволоку,
і бачить:
он-де Боривітер пронизує задимлену атмосферу,
вільно тримає крила,
перевтілюючись в знамення, світле і натхненне.
Несе на крилах потоки свіжого повітря,
струмені оновлення і прохолоди,
звільняючи свій дух і здіймаючи...
Стіна падає.
Прочиня приховані двері Істини,
щоб очі відчували, а серце розуміло.
Бо воно прагне тієї ж висоти,
що й дух і крила Боривітрів.
18.05.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: Іванюк Ірина