"равлик здається звалив на себе …"

равлик
здається  звалив  на  себе  
більше  ніж  може  винести

відстань  йому
вимірюється  подорожниками
від  ранку  до  ранки

його  мушля  фонить
випадковому  пуп’янку  
з  абсолютним  слухом

його  ріжки  —  
мов  грамофонні  голки
заїжджують  платівку  світла

завше  один  удома
завше  непроханий  гість

вогкенько  сунеться  тільце
наче  оплакує  власний  дотик

як  це  —  чути  як  хвиля  
виховує  берег
знаючи  що  не  доповзеш?

як  це  —  коли  твій  слід
зникає  услід
за  твоїм  зниканням?

як  це  —  бути  свистком  
для  когось  такого  
невидимого  як  вітер?

не  питай  мене  равлику
не  питай




                                                       27.04.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2024
автор: Тарас Яресько