ще кілька дощів —
витріщаються вікна —
фотопастки пташиних
зіниць вихоплюють
злети й падіння роси —
тремтливої — наче дізналася
про існування скла —
тримайте тепер її семеро
кольорів —
ще кілька дощів —
і совине пір’я стає корою з
підвітряного боку терпіння
і промоченим горлом
земелька вискрипує
на зубчиках корінців
і дзеркальність калюж
не транслює наживо
перехід обрію на червоне —
ще кілька дощів —
язиками мурахоїдів —
цілуватимуть приспаних
мурашиних королев
і трава зачинить стежку назад
і мов цирульник цвіркун
гострим надкрильцем бритиме
густину дотику
вологих стебел до стебел —
ще кілька дощів —
упродовж яких
переосмислення свободи
розбиває цівку на краплі —
ще кілька дощів —
й переповниться
пусткою
порожнеча
06.05.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2024
автор: Тарас Яресько