І
В житті і чарівне бува, -
Киплять білопінні акації,
Тривають у світі дива -
І кожна билинка жива
Розквітнути хоче ще вранці.
Бузок відкіпів і підряд
Акації слідом щосили
Ураз одночасно вскипіли,
Мов світла завмерлий розряд, -
Це душі їх світяться білі.
Упину не знаючи, втоми
І зранку і вдень і вночі
В природній гарячій печі
Підходить весняна опара,
І запах пухких калачів
Відчує весь світ незабаром.
Це вічний працює двигун,
Невидимий оку простому,
Ледь чутно тремтіння і гул,
Неначе з далеких трибун,
Доноситься дійство невтомне.
І скільки вже діб так підряд
Чаклує, і не наугад,
Над сумішшю ватри й вина,
Могутній алхімік, - Весна!
ІІ
Чарівне чаклунство навколо!
Це показ моделей весняних?!
Дерева зібралися в коло -
Царівни у шатах чудових,
І кожна із них незрівнянна!
Це високородних порід
Зібравсь одночасно весь цвіт!
ІІІ
Я мовби в чарівному колі!
Дерева, що вчора ще голі,
І раптом - у шатах чудових.
Весна не працює спокволу,
На тлі іще лютої сили,
Яка безперервно, підступно,
У люті своїй безпробудній,
Знекровлює землю щосили,
Не знає упину і втоми,
Кайфує від того погрому.
Ну що ж, чародійка Весна
Воздасть отій силі сповна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2024
автор: Рунельо Вахейко