Цікаво, як тут буде через сотню років?
Зажмурю очі й подумки огляну землю цю.
Примружилась, - у темряві ясніє світло -
Змогла я ледве упізнать планету чарівну...
На вітрі, чую, шелестять тихенько трави,
А поруч, поміж трав, в струмку біжить жива вода.
"Я вас люблю!.." – як музика, озвучена словами,
Торкає ніжно душу, не старіє й не стиха…
А як то буде, як пройде тисячоліття?
Я землю рідну вимальовую у думці знов…
Все, що я пам'ятала, миле серцю й рідне,
Пісками часу іншого назавше занесло.
Але , дізнавшись, що вже сонце зійде живо,
Як і тепер, так само меркнуть зірочок вогні,
Ненавидять безмірно і кохають щиро
На цій планеті чарівній, як і у наші дні.
Звичайно, дуже світ змінив свої принади:
Тепер увесь пронизаний він новизною.
Але так само квітнуть у садах троянди
Й кохання щире просинається весною.
Яскраво сяють в небі зірок міріади,
Зимою сніг біліє, влітку квітів аромат,
Віками лиш любов пройшла випробування,
Колишніми зали́шилися сварка і війна.
А так же хочеться, щоб в мирі й благодаті
Проходило життя усіх наступних поколінь
І линуло в любові, радості і щасті
Без різних сварок, ворожнечі й непорозумінь..
29.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2024
автор: Martsin Slavo