Чого ти шукаєш, людино?
Куди ти насправді йдеш?
Чи ж віриш, що "хлібом єдиним"?
Тим щастя своє осягнеш?
Чи ж може, що жахом скувавши
Й зробивши рабами весь світ
Ти станеш хоч чимось краще
Катів із минулих століть?
Історія з тебе сміється,
Бо знає напевно вона:
Життя твоє швидко минеться.
Як саме? Вирішуй сама.
Але пам'ятай, людино,
Як робиш наступний крок
Чи вибір для себе єдиниий
Історії цінний урок.
Тих, хто молився на зброю
І сіяв лиш горе і страх,
По світу мертвою золою
Розвіє... Наче попіл на вітрах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2024
автор: Анна Лебідь