Sonnet 14 by William Shakespeare
Not from the stars do I my judgment pluck,
And yet methinks I have astronomy,
But not to tell of good or evil luck,
Of plagues, of dearths, or seasons' quality;
Nor can I fortune to brief minutes tell,
Pointing to each his thunder, rain and wind,
Or say with princes if it shall go well
By oft predict that I in heaven find:
But from thine eyes my knowledge I derive,
And, constant stars, in them I read such art
As truth and beauty shall together thrive
If from thy self to store thou wouldst convert:
Or else of thee this I prognosticate,
Thy end is truth's and beauty's doom and date.
---------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 14 (за мотивами)
Про світ я дізнаюсь не від зірок,
хоч знаю астрономію як слід.
Не можу я довідатись з книжок,
коли та де міцні тенета бід
на нас чекають… Скаже хто мені,
коли чекати голоду й війни?
Коли цей світ в пекельному вогні
загине, не доживши до весни?
Одне я знаю, Правда та Краса
зуміють зупинити цей кінець.
Не зможе Смерті чорної коса
їх знищити, вони — всього вінець…
В нащадках сутність світу, сенс буття,
безсмертя в них, вони і є життя…
(липень 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2024
автор: Геннадий Дегтярёв