Душа так журиться за небом,
Вона чужинка на землі
Люблю, як полум'я зелене
Гойдає літо на гіллі.
То свічі мідних стовбурів
Мені палають уночі
І розцвітуть сузір'я слів
На їх незайманій листві.
Збагнула я землі секрети
Та не струшу, я ці страждання
Як дно води, що віддзеркалить
У небі сяючу комету.
Хвостами коні не зметуть
Той місяць, що батожить спини
Якби мені врости очима,
Як оце листя, в глибину.
21.05.2024.
Переклад
Душа грустит о небесах…
автор Сергей Александрович Есенин (1895—1925)
Душа грустит о небесах,
Она не здешних нив жилица.
Люблю, когда на деревах
Огонь зеленый шевелится.
То сучья золотых стволов,
Как свечи, теплятся пред тайной,
И расцветают звезды слов
На их листве первоначальной.
Понятен мне земли глагол
Но не стряхну я муку эту,
Как отразивший в водах дол
Вдруг в небе ставшую комету.
Так кони не стряхнут хвостами
В хребты их пьющую луну…
О, если б прорасти глазами,
Как эти листья, в глубину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2024
автор: Даяла Симон