Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2024
автор: Катерина Собова