Послухай, шепо́чу тобі на вушко
І мочку ледь-ледь лоскочу́,
У мене таких темнокосих подру́жок
Було за життя досхочу.
Бували блискучі картинки з "Плейбою",
Бували живі образи́,
Та хоч би одна порівнялась з тобою
Найменшим відтінком краси.
Послухай, красуне, цілком вірогідно,
Шепо́чу на вушко вслід,
Ти серцю моєму залишишся рідна
На відстані сотні літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2024
автор: Іван Блиндюк