Вранішнє

Мліє  сонечко  у  злеті,
пестить  Найда  цуценят,
чорна  качка  в  очереті
водить  чемних  каченят.

Снів  збавляються  обійстя.
Вправний  хлоп  жене  корів.
Вітер  вперто  студить  листя
й  дим  знімає  з  димарів.

Визрів  ранок.  Дід  на  ґанок
вийшов  з  хати  і  стоїть.
Ловить,  сивий,  наостанок
подих  двох  своїх  століть  —

довоєнного,  лихого,
що  жило  з  його  зізнань;
повоєнного,  глухого
до  усіх  його  зітхань.

Тихо-тихо...  Всюди-всюди...
Думка  дідова  важка:
грізні  судді,  різні  люди,
гострий  посвист  батіжка...

А  між  тим,  злетів  лелека,
щоб  принести  козака,
і  надія,  хоч  далека,
з  горизонту  не  зника.
---

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2024
автор: Олександр Таратайко