Косить…

Косить  завіса  дощу.
Косить  шлях  минулих  днів.
Косить  нерозділена  любов.
Косить  метушня  дарованних  років.
Косить  туман  справжньою  сльозою.
Косить,  косить,  косить,
волосся  з  сивиною.
Косить  з  непохитною  вірою,
щоб  утрималася  на  ногах,
у  "нейтральні  води"  виплила,
Ангелу  Долі  Життя  довірила,
не  втрачала  даремно  часу...
Косить,  косить,  косить,
а  як  живеш,  ніхто  не  запитає.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2024
автор: Svitlana_Belyakova